Школа як простір довіри: розвиток системи підтримки дітей військовослужбовців у Кропивницькій громаді

Коли хтось із членів сімʼї йде до війська, дитячий світ змінюється. Звичний ритм життя зникає, адже поруч немає найближчої людини. Натомість залишаються тривога, очікування, виснаження. Це впливає на поведінку дитини, її навчання, стосунки з однолітками й дорослими. Вчителі ж часто не знають, як у цій ситуації бути надійною опорою, як говорити з дітьми різного віку, як створити хоча б відчуття безпеки.

Саме з цим запитом зіштовхнулися педагоги Кропивницької громади. Щоб їх підтримати, ГО «Центр психології та розвитку «Простір активних» створила проєкт «Діти захисників: підтримка в освітньому середовищі», щоб вчителі могли впевненіше працювати з дітьми з родин військовослужбовців. Підтримку проєкт отримав в межах MSAgency Club — ініціативи, що виникла у партнерстві Могилянської Стратегічної Агенції та БФ «Разом з Kernel», разом з іншими соціальними проєктами. Детальніше про них –– за посиланням.

Ідея проєкту народилася з досвіду. Практична психологиня організації Марина Задрієнко розповіла, що в роботі з учнями, батьками й педагогами дедалі частіше помічала одне й те саме: діти військовослужбовців живуть у постійній тривозі, емоційно виснажені, їм важко адаптуватися й будувати контакт з іншими. До цього додається й особистий досвід: пані Марина сама є дружиною військового й на прикладі власної доньки бачила, як служба батька відбивається на дитині.

«Педагоги зізнавалися мені, що не завжди мають достатньо знань і практичних інструментів для підтримки таких дітей. Я зрозуміла, що важливо не лише говорити про проблеми, а й створити практичну систему підтримки для педагогів, яка допоможе їм ефективно працювати з емоційними потребами дітей із родин військовослужбовців», — розповіла пані Марина.

Дізнавшись про грантову програму MSAgency Club, психологиня довго не вагалася. Разом із колегами Центру вона підготувала заявку, і команда виграла конкурс. Проєкт розпочали одразу.

Фахівці організації обрали формат інтерактивних тренінгів: живий, з практичними кейсами й груповим пошуком рішень. Загалом вони провели 8 тренінгів для 80 педагогів Кропивницької громади. Учасники розбирали, як дитяча травма проявляється в поведінці, як діти різного віку реагують на стрес, практики ненасильницької комунікації і як будувати інклюзивне середовище в класі.

Але головне, чого вдалося досягти, — це зміна ролі вчителя. Вчитель бачить учня щодня й першим помічає, коли щось іде не так. Розуміючи, звідки береться тривога дитини, чиї рідні на фронті, педагог може стати посередником у класі: допомогти однокласникам зрозуміти почуття товариша, розпізнати, що його ранить, і не зачіпати цього. Так у класі виникає середовище, де кожна дитина може почуватися в безпеці.

Після тренінгів педагоги, за словами пані Марини, почали впевненіше розуміти емоційний стан дітей, спокійніше реагувати на складні ситуації й застосовувати підходи, що допомагають дітям почуватися в школі безпечніше.

Окрім тренінгів, психологи Центру підготували для вчителів методичні матеріали, адаптовані до реалій життя громади й наповнені інструментами для щоденної роботи.

«Практичні методичні матеріали розроблялися командою проєкту на основі сучасних науково обґрунтованих підходів до роботи з травмою, рекомендацій міжнародних та українських організацій у сфері психічного здоров'я й освіти. Крім того, вони включають практичний досвід психологів, які працюють з дітьми та родинами, постраждалими внаслідок війни», — зауважила пані Марина.

Після завершення тренінгів учасники об’єдналися у професійну спільноту, де діляться матеріалами, підтримують одне одного й можуть у будь-який момент звернутися до психологів Центру за порадою.

Зібрати педагогів вдалося через партнерство із закладами освіти, професійні спільноти й прямий діалог із директорами шкіл. Але, за словами пані Марини, не менш важливою була готовність самих учителів — педагоги зверталися за порадами, бо щодня стикалися з цією потребою і хотіли знати, як ліпше допомогти.

«Ми переконані, що цей проєкт став важливим кроком до формування у громаді освітнього середовища, де кожна дитина реалізує своє право на підтримку, розуміння та рівні можливості незалежно від життєвих обставин», – додала пані Марина.

Проєкт завершився, але спільнота живе далі. Надалі команда планує розширити проєкт на інші заклади освіти у Кіровоградській області. Вісімдесят учителів із різних шкіл, які ще недавно не були знайомі, тепер тримають зв'язок і знають, що не залишаться сам на сам зі складною ситуацією в класі. У них є спільний простір, інструменти й розуміння того, як бути поруч із дитиною, яка переживає щось важке.